9 листопада - офіційний День української мови та писемності
Моя Вкраїно чорноброва,
І лиш народ тоді народ,
Як є у нього рідна мова!
13 листопада 2012 р. бібліотека Макіївського політехнічного коледжу зібрала охочих на слово щире, на свято української мови. Студентами групи ОВ-31 та класним керівником Окороковою В. В. було задано тональність свята - шляхетність та благородство у ставленні до мови - найціннішого здобутку нації.
Студенти ( (Вовк А., Зоран О., Мізіна Д.) згадали, що наше слово набирало сили на пергаментах Нестора - літописця, удосконалювалося пізніше багатьма іншими видатними українцями.
Не є відкриттям думка, що пісня і танець - рідні брат і сестра української мови, тож логічними акордами свята були пісня (Петрівська А.) та танцювальний номер (Петрівська А., Папчук Л., Козир В., Ковальова В.).
У виконанні студентів (Осмоловська М., Землякова І., Грушковська О.) яскраво прозвучала поезія видатних українських поетів на відповідну тематику, а Козир В. провела вікторину "Великі українці".
Завершилося свято побажанням щастя. Мову треба знати та мову треба продовжувати вивчати, "бо вона священна, як мир, хліб і мати".
Цей виховний захід спрямовує молоде покоління на ствердження в їх свідомості почуття власної гідності, вірності рідній Батьківщині.
Відкрита виховна година
на тему:
"Є в нас мова рідна, солов їна"
Класний керівник:
Добрий день, дорогі друзі! Виховна година присвячена до Дня української писемності та мови.
Відомий український письменник Панас Мирний писав: "Найбільше і найдорожче добро в кожному народі - це його мова, ота жива схованка людського духу. Його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум".
Студент:
Я так люблю. Я так люблю тебе,
Моя співуча українська мова!
В тобі шумить Полісся голубе,
І дуже хвилі гомонять Дніпрові
В тобі живе Карпатська височінь,
Що манить у незвідане майбутнє,
І степова безкрая широчінь,
І Кобзарева дума незабутня!
Ти, рідна мово, чиста, як криниця
Святиня наша, гордість і краса.
Ти - розуму народного скарбниця.
Студенти:
В листопаді 1997 року був виданий Указ Президента України "Про День української писемності та мови".
В ньому укзано те, що за ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено в Україні день української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам яті Преподобного Нестора - Літописця.
А зараз згадаємо історію літописання, яке почалося в Україні дуже рано. Старі літописи не дійшли до нас в оригіналах, а збереглися в копіях або переробках.
У 1113 році появилася праця печерського Нестора "Повісті минулих літ". Усі історики сходяться на тому, що Нестор був надзвичайно досвідченою людиною, добре знав і давньоруські й іноземні літописи, які читав в оригіналі. Є версія, що своє відоме "Читання про Бориса й Глеба" він написав грецькою мовою, оскільки "Читання про Бориса й Глеба" вперше адресувалося читачам Візантії та іншим країнам християнського світу.
Нестора називають літописцем, але правильніше його визнати письменником та істориком. Не просто першим професійним істориком Русі, а батьком усієї нашої історії. Він дотримується літописних форм і хронологічної послідовності викладу подій. Так конкретизовано до Нестора не писав на Русі ніхто.
Серед багатьох людей була думка, що Нестор - єдиний автор "Повісті мнулих літ". Вона помилкова. Нестор звів в одне ціле різні літописи, які були створені його попередниками, творчо опрацював їх, збагатив своїм літописом, і з-під його невтомного пера вийшла цілісна й тематично завершена книга, яка не тільки дає уявлення про те "звідки пішла Руська земля, і хто в ній найперший пішов княжити", а й читається як надзвичайно захоплюючий художній твір на теми нашої історії.
Нестор був надзвичайно незалежною в своїх поглядах людиною. І це викликало нарікання князів. Відомо, що Володимир Мономах був невдоволений деякими місцями "Повісті минулих літ". Він наказав після смерті Нестора переписати й перередагувати окремі місця твору. Відомо, що цей наказ виконав ігумен Києво-Печерської Лаври Сильвестр. Потім "Повість минулих літ" зазнала нових переробок. І це не могло не позначитися негативно на її тексті - подекуди в ньому зникли стрункість і послідовність викладу подій, точність датування з явився сухуватий переказ.
Нещодавно в печерах Київської Лаври знайдено прах майже дев ятсот літ тому назад похованого тут Нестора. Після вивчення черепа виліпили його скульптуру. Високе чоло, аскетичне обличчя ченця, довге волосся, задумливий погляд, а ще раніше його портрет зі своєї уяви написав видатний історик Михайло Брайчевський. Одягнений у чорну одіж Нестор з пером у руках застиг перед чистим аркушем. У великих очах світиться думка про минуле й про сучасне.
У цілості збереглася найцінніша памятка давньоруської літератури "Слово о полку Ігореві". а найперша наша пам ятка написана в Києві 1056 - 1057 рр. - це "Остромирове Євангеліє". На "Пересопинському Євангелії" присягали на вірність Україні наші президенти: Л. М. Кравчук, Л. Д. Кучма та В. Ф. Янукович.
Студенти:
Україна! Рідна і дорога Земля, місце, де ти народився, місце, де ти почув перше слово. Зазвичай перше слово, яке ти почув, це слово рідною мовою, слово, яке до тебе промовила найрідніша для тебе людина - твоя мати!
Мати дає людині життя, і мову дає. Тож, цураючись рідної мови, цураємось рідної матері, роду, народу, зрештою - неньки України.
Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з рясту, євшан-зілля, з роси, із Дніпрової води, від зорі й місяця народжена.
Мово! Мудра берегине, що не давала згаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала на небесному олімпу волелюбнлсті, слави і гордого духу.
Студент:
Де мова народилась, ніхто того не знає.
Хоч всяк її шанує, хоч всяк її вивчає.
Чи в полі просто неба, а чи біля криниці,
Ніхто не розгадує тієї таємниці.
А може. над хмарками в небесній сині,
Чи в гаю зеленому на дубі чи калині.
На кущику любисткові біля твоєї хати,
Загадку тую дивну не можемо відгадати.
Де мова народилась, то там вона згодилась,
Щоб ми її вивчали, щоб нею ми гордились.
Студент:
Шлях її розвитку - це тернистий шлях боротьби. Багато жорстоких століть пережила невмируща українська мова, мужньо витерпівши наругу і найлютіших царських сатрапів, панів та підпанків. Перетерпіла вона і циркуляр царського міністра Валуєва, який заборонив друкувати книги українською мовою, окрім творів художніх, і Емський указ 1876 року, який також заборонив друкувати книги українською мовою. Нараховують 22 заборони української мови, 8 з них - у радянський час.
Так, українське слово пройшло довгий та тернистий шлях. Його огранювали в своїй творчості кращі таланти нації, за нього йшли на герць і вмирали на полі бою.
На сторожі " рабів німих" поставив своє слово великий Тарас, його рівняла з крицею Леся Українка, високо цінував Іван Франко.
Студент:
Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року дало право зайняти українській мові належне місце - державної.
Як довго ждали ми своєї волі слова
І ось вона співає і бринить.
Бринить, співає наша мова,
Чарує, ніжить і п янить.
Як довго ждали ми...
Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує. У них - мамина ласка і любов, світ добра, краси і справедливість, щира віра в магічну силу слова.
Звучить пісня Н. Май "Колискова".
Студент:
Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу. Його історична пам ять, мова - це ще й музика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна діяльність народу.
Одна вона у нас така -
Уся співуча і дзвінка,
Уся плакуча і гримуча
Хоч без лаврового вінка
Т. Шевченко
Студентка співає пісню.
Класний керівник:
Адже пісня - це душа народу. Крім українських пісень наш край багатий народними танцями.
Студенти танцюють.
Студент:
Народна мова - безмежний океан. Це - дума, казка, прислів я.
А чи знаєте ви прислів я та приказки про мову? (Див. додаток А).
А тепер проведемо вікторину "Великі українці" (див. додаток Б).
Студент:
Мова - це показник культури людини. Недаремно кажуть: "Заговори, щоб я тебе побачив". Нажаль, сьогодні небагато людей, які володіють досконало рідною мовою. Причиною цією прикрості є те, що в результаті злиття української та російської мов утворився так званий "суржик", який є небезпечний і шкідливий. Максим Рильський закликав: "Пильно палить бур ян".
Розмовляти слід правильно, бо перед нами відповідальне завдання: взяти все краще з надбання наших предків, сконцентрувати весь розум і духовний потенціал нації, щоб відродилася і розквітла Україна, щоб усміхнулася доля нашого народу.
Культура мовлення - це обличчя людини. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим. Щоб досягти цього, потрібно вслухатися в живе мовлення, користуватися словниками, вдумливо читати літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слів, на побудову речень.
Неабияке значення має тон розмови, вміння вислухати іншого.
Отже, треба вчитися самим і вчити інших, бо "...без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури.
(В. Сухомлинський).
Студент:
Людина, яка втратила свою мову - неповноцінна.
Коли забув ти рідну мову,
Яка б та мова не була - ти втратив корінь і основу
Ти обчухрав себе дотла.
А. Білоус
Студент:
Ми - нащадки українського народу, присягаємо:
Не кривити душею,
Мови не цуратись,
Долею пишатись!
Мову буду знати,
Бо вона священна,
Як мир. хліб і мати!
Класний керівник:
Отже, сьогодні на відкритій виховній годині ви згадали істрію виникнення української писемності. Ви відчули красу української мови, прослухавши виступи своїх товаришів. Так давайте й далі вивчати українську моу, бо це процес дійсно тривалий.
Студенти групи ОВ-31 дякують усіх присутніх. До побачення.
Додаток А
1 Птицю пізнати по пір ю, а людину по...(мові)
2 Слово до слова - зложиться...(мова)
3 Хто мови своєї цурається, хай сам себе...(стидається)
4 Більше діла - менше ... (слів)
5 Слово - не горобець, вилетить - ...(не спіймаєш)
6 Де мало слів. там більше...(правди)
7 Краще переконувати словами, як...(кулаками)
8 Будь господарем своєму...(слову)
Додаток Б
Вікторина "Великі українці"
1 Український письменник, автор відомого роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні" (Панас Мирний)
2 Український поет, автор ліричних творів, зокрема "Ви знаєте. як липа шелестиь" (Павло Тичина)
3 Автор "Каменярів" (Івн Франко)
4 Один з зачинателів української літературної мови, автор "Енеїди" та " "Наталки-Полтавки" (Іван Котляревський)
5 Українська жінка-поет, її справжнє ім я - Лариса Петрівна Косач (Леся Українка)
6 Український поет, який народився на Донеччині. Автор поеми "Мазепа" (Володимир Сосюра)
Комментариев нет:
Отправить комментарий