Голодомор 1932-1933 років в Україні

ДВНЗ «Макіївський політехнічний коледж»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
відкритої виховної години
на тему:
«Голодомор 1932 – 1933 років в Україні»












2011

 Методична розробка відкритої виховної години на тему «Голодомор 1932 – 1933 років в Україні». Підготувала В. В. Окорокова – викладач ДВНЗ «Макіївський політехнічний коледж».

2011



Жах Голодомору більш не може повторитися! Подібні заходи мають велике неоцінне значення: студенти повинні знати історію виникнення Голодомору 1932 – 1933 років, відчувати себе патріотами, національно свідомими громадянами рідної землі, які не допустять повторення трагедії




 Для викладачів, класних керівників, студентів коледжу






Методична розробка розглянута і схвалена на засіданні циклової комісії спеціальних будівельних дисциплін
 Протокол №    від     2011 р.
 Голова циклової комісії         Л. І. Маслова


 

Група ОВ-21                                                                                                            22 листопада 2011р.

Тема: «Голодомор 1932 – 1933 років в Україні»


Мета:

розширити знання студентів о Голодоморі 1932 – 1933 років в Україні;

виховувати у студентів почуття патріотизму, національну свідомість громадян рідної землі

Місто проведення: аудиторія №44 Макіївського політехнічного коледжу

Обладнання: плакат «Голодомор 1932 – 1933 років в Україні»

Присутні: студенти гр. ОВ-21, гр. Б-43; класні керівники груп; заступник директора з виховної роботи О. В. Станкевич, психолог Р. Г. Волошина




ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………............................5
1 Історія України – це літопис життя народу-великомученика…………………............................. 6
2 Причини Голодомору………………………………………………………………..........................6
3 Закон «Про п’ять колосків…………………………………………………………...........................7
4 Прислів’я, приказки та вірші 1932 - 1933 років………………………………….............................8
5 Ситуація у містах Донеччини…………………………………………………….............................8
6 Жах Голодомору більш не може повторитися!.................................................................................9
Література…………………………………………………………………………..............................10


                                                                                ВСТУП

          В 1932 – 1933 роках в Україні сталінським тоталітарним режимом вчинено найстрашніший злочин проти людяності – Голодомор – геноцид українського народу, що призвело до загибелі мільйонів громадян.
         Генеральна асамблея ООН у своїй резолюції від 11 грудня 1946 року оголосила, що геноцид є злочином, який порушує норми міжнародного права, суперечить духу та цілям ООН.
 Конвенцією ООН «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» 1948 року геноцид юридично було визнано злочином проти людства та встановлено кримінальну відповідальність за його вчинення.

        Верховна Рада України 28 листопада 2006 року ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» та визнала Голодомор - відповідно до Конвенції ООН 1948 року «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» - цілеспрямованим актом масового знищення людей. У статті 1 Закону Голодомор визнано геноцидом українського народу.
        СБУ 22 травня 2009 року порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні 1932-1933 років за ознаками злочину з метою розслідування обставин масового вбивства.

        У грудні 2009 року Службою безпеки завершено розслідування кримінальної справи та направлено її до апеляційного суду м. Києва. Суд констатував факт геноциду в Україні в 1932 – 1933 роках та визнав організаторами вчинення тяжкого злочину Сталіна И. В., Молотова В. В., Кагановича Л. М., Постишева П. П., Косіора С. В., Чубаря В. Я. і Хатаєвича М.
       Була зроблена заява Президента Політичного комітету парламентської Асамблеї Ради Європи Горана Ліндблада, який зазначив: «Ця справа є дуже важливою, коли суд України засудив Голодомор…штучно створений комуністичним режимом… Був голод і в інших частинах Радянського Союзу, теж місцями штучний, проте це не йде в жодне порівняння з Голодомором, коли людям постійно відмовляли в користуванні продовольством, вкраденим у селян…»
         Відновлення історичної справедливості є свідченням вшанування пам’яті невинно убієнних внаслідок геноциду українського народу та історичним застереженням, що усіх винних у скоєнні злочинів проти миру та безпеки людства буде покарано незалежно від строку давності.


                                                    Нагадайте мені інший народ,
                                                    щоб він зазнав такої чорної
                                                    недолі, як український?
                                                    Іван Огієнко
Грає тиха сумна музика. 

На обличчях у кожного відбиток глибокого суму.
Класний керівник:
  Добрий день студенти-менеджери, студенти-будівельники, адміністрація коледжу та гості. Студенти гр. ОВ-21 підготували відкриту виховну годину на тему: «Голодомор 1932 – 1933 років в Україні». 28 листопада 2006 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «О Голодоморі 1932 – 1933 років в Україні». Цим Законом Голодомор 32 – 33 років в Україні визначається геноцидом української нації».

1 студент:
«Багатовікова історія України – це літопис життя народу-великомученика. Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 1930- х років історія України не знає».
2 студент:
«Жахливою подією в історії всієї людської цивілізації постає голод 1931 – 1933 років. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю найблагодатнішої землі».
3 студент:
« Як сталося, що без стихії, без війни – у самому центрі цивілізованої Європи – в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?»
Класний керівник:
«Подивитися на екран – на ці жахливі фото».
На фото – особлива частина населення – діти. Саме вони першими ставали жертвами голоду.

4 студент:
 «Причини голодомору досі остаточно не з’ясовані. Одні вважають що голод був спланований Сталіним, та його спільниками заздалегідь, щоб винищити українське селянство, в якому вбачали оплот націоналізму».
5 студент:
«Інші доводять, що це був наслідок безтямної політики добування коштів на індустріалізацію, коли доля селян просто не бралася до уваги. Очевидно одне – голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був штучним, свідомо організований тодішнім політичним керівництвом».
6 студент:
« На кінець 1932 року в усіх зернових районах і районах технічних культур СРСР була в основному завершена суцільна колективізація і ліквідація так званих куркульських господарств. Колгоспна система була створена форсовано, нашвидку, примусовим способом. При ігноруванні волі та інтересів абсолютної більшості селян, вона не мала належної матеріально-технічної бази, передусім машинної бази».
7 студент:
«Не було вироблено також необхідних організаційних форм діяльності колгоспів. Керівники не розуміли того, що перед ними постали принципово нові завдання і не були підготовлені до здійснення цих завдань. Якщо при індивідуальному господарюванні селянин сам вів своє господарство, то в колгоспі від цієї справи був фактично усунений. Це мало роботи керівництво колгоспу».
8 студент:
«Але серед керівників, крім небагатьох, які дійсно знали справу, було немало працівників некомпетентних, нечесних, які заради кар’єри та особистої користі були готові виконувати будь-яку вказівку і робили неблаговидні справи, а то й злочини».
9 студент:
«До голого адміністрування додавалася вкрай низька або взагалі ніяка оплата праці в колгоспах. У колгоспників не було ніяких стимулів до продуктивної праці в колгоспах. В більшості колгоспів наростала безгосподарність і анархія. В результаті великими були втрати урожаю».
10 студент:
«18 листопада 1932 року під диктовку Молотова була прийнята Постанова ЦК КП (б) У, а 20 листопада – Постанова РНК УСРР з однаковими назвами
« Про заходи до посилення хлібозаготівель». Місцеві власті зобов’язувалися організувати вилучення у колгоспів хліба, розкраденого під час косовиці
обмолоту і перевезення. Цей пункт означав, що державна партія санкціонує проведення масових обшуків з негайною конфіскацією наявних запасів».
11 студент:
«В усіх районах України почалися подвірні обшуки з конфіскацією так званих « боржників» будь-яких запасів їжі – сухарів, картоплі, сала…Смертність від голоду почався вже у першій місяць дій молотовської комісії. Люди вимушені були вживати в їжу сурогати, зернові, що залишилися після збору вражаю у полі».
12 студент:
« Одним із заходів по захисту нової власності від самих же селян стала Постанова ВЦВК від 7 серпня 1932 р. про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації. Нею судові установи були зобов’язані за крадіжку навіть кількох колосків застосовувати вищу міру соціального захисту – розстріл з заміною при наявності пом’якшуючих обставин – позбавлення волі
на термін до 10 років з конфіскацією усього майна. Цю постанову в народі називали законом «Про п’ять колосків».
13 студент:
«Намагаючись вгамувати голод, люди їли все, що в тій чи інший мірі могло замінити їжу траву, мерзлу картоплю, різне коріння, жолуді, солому. Люди їли собак, котів, кротів, дохлих коней. Вимирали цілі сім’ї, хутора, села».

Класний керівник:
«А зараз послухайте спогади очевидця цих подій».
Було надано свідчення очевидця голоду.
14 студент:
«Серед населення поширювалися антидержавні прислів’я та приказки:
- « Сталін хліба захотів, то й придумав куркулів»;
- «Наш сусід уже здурів і дітей своїх поїв»;
- «Не збирайте колоски, бо підете в Соловки»;
- «Устань, Ленін,подивися: ми без хліба залишилися»;
- «Голод, холод в нашій хаті – ніщо їсти, ніде спати» та ін.».
15 студент:
«З’являлися вірші, наприклад, такого змісту:
«Батьку Сталін, подивися,
Як ми в СОЗі розжилися:
Хата раком, клуня боком,

Троє коней з одним оком.
А на хаті серп і молот,
А у хаті смерть і голод.
Ні корови, ні свині,
Тільки Сталін на стіні.
Тато в СОЗі й мама в СОЗі,
Діти плачуть по дорозі.
Нема хліба, нема сала,
Бо місцева власть забрала.
Не шукайте домовину,
Батько з’їв свою дитину.
З бучком ходить бригадир, виганяє на Сибір».

16 студент:
«У селах України був суцільний повальний мор, інакшою була ситуація у містах Донеччини, робітники працювали та отримували пайки,заробітну плату. На Донеччині від голоду найбільш постраждали Старобільщина і Маріупольщина. Щодо числа втрат від голоду 1932 – 1933 років в Україні висловлюють неоднакові думки. Як свідчать дані. Україна втратила понад 3 млн своєї людності і ще мінімум 3 млн – це втрати в національному прирості. У той же час сусідні республіки протягом 1926 – 1939 років одержали приріст населення: Росія +28%; Білорусія:+11%».
17 студент:
«Але окрім України голод у ці роки був і на Поволжі. Масштаби голоду в цьому регіоні після хлібозаготівель з урожаю 1932 р приблизно співпадають з масштабами голоду в Україні після хлібозаготівель з урожаю 1931 р. Була масова смертність. Але кількість тих, хто загинув, вимірювалася не мільйонами».
Класний керівник:
«У нас в гостях головний зберігач Макіївського краєзнавчого музею – Цибанюк В. В.»
Цибанюк В. В.
 «Впевнений,що лише через уважне вивчення та ґрунтовний підхід, ми віднайдемо правду. Встановимо реальні передумови. Масштаби та наслідки цієї страшної трагедії і тим самим віддамо належне добрій памяті невинних жертв Голодомору 1932 – 1933 років».
Валерій Володимирович показав плакати на цю тематику, карточки на видачу продуктів та книгу: «Голодний рік. М. Макіївка Донецької області».

У книзі дані історичний нарис, свідчення мешканця міста, опубліковані матеріали про голодомор на Донеччині у 1932-1933 роках, зокрема у місті Макіївці, опубліковано дослідження істориків і краєзнавців.
Класний керівник:
«А зараз подивитися відеофільм о Голодоморі на Україні».
18 студент:
« Дійсно, Голодомор 32-33 р. в Україні – це народна трагедія».

«І нехай оживуть у нашій
Пам’яті замучені люди,
Приречені до згуби жертви
Чорної сваволі і беззаконня.
Нехай озвуться вони до нас
З гуманної далечі,
З далекого минулого
І повернуться до нас хоч на частинку
З тернистих дорі,
З рокованих тридцятих років».

«Жах Голодомору більш не може повторитися! Ми, молоде покоління, просто не можемо цього допустити».
Класний керівник:
«Ця виховна година – свідчення нашої з вами поваги, милосердя, уважного ставлення до своєї історії.
Дякуємо всіх за участь у виховній годині. До побачення.»






ЛІТЕРАТУРА

1 Газета «Вечерняя Макеевка», 18 февраля 2010г.

2 Газета «Вечерняя Макеевка», 17 июля 2009г.